ямщицький

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	ямщи́цький	ямщи́цьке	ямщи́цька	ямщи́цькі
Р.	ямщи́цького	ямщи́цького	ямщи́цької	ямщи́цьких
Д.	ямщи́цькому	ямщи́цькому	ямщи́цькій	ямщи́цьким
З. (іст./неіст.)	ямщи́цького (іcт.) ямщи́цький (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	ямщи́цьке	ямщи́цьку	ямщи́цьких (іст.) ямщи́цькі (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	ямщи́цьким	ямщи́цьким	ямщи́цькою	ямщи́цькими
М.	ямщи́цькім ямщи́цькому	ямщи́цькім ямщи́цькому	ямщи́цькій	ямщи́цьких

ям-щи́ць-кий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -ямщиць-; суфікс: -к; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [jɐmˈʃt͡ʃɪt͡sʲkei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. істор. що стосується ямщика, зв’язаний з ним ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від тюркське; Пор., тур. чаг. yamcı «ямщик». д.-рус. ямьщикъ — з XIV століття (грам. 1356, 1365, 1402 рр.). (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: ямщицький