Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	європе́йський	європе́йське	європе́йська	європе́йські
Р.	європе́йського	європе́йського	європе́йської	європе́йських
Д.	європе́йському	європе́йському	європе́йській	європе́йським
З. (^іст./_неіст.)	європе́йського (іcт.) європе́йський (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	європе́йське	європе́йську	європе́йських (іст.) європе́йські (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	європе́йським	європе́йським	європе́йською	європе́йськими
М.	європе́йськім європе́йському	європе́йськім європе́йському	європе́йській	європе́йських

єв-ро-пе́й-ський

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -європ-; суфікси: -ей -ськ; закінчення: -ий.

прикм. до європейці та Європа. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
заст. що стосується до народів і держав Західної Європи, зв’язаний з ними; західноєвропейський. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
відомий усій Європі. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Європейське ім'я.
◆ Європе́йське пра́во — розгалужений комплекс міжнародних та наднаціональних правових норм, що відносяться до різних галузей права; правове регулювання відносин в Європі.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Словник УЛІФ: європейський
Європейський // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.