латинський
Українська
[ред.]| відм. | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
| Н. | латѝнський | латѝнське | латѝнська | латѝнські |
| Р. | латѝнського | латѝнського | латѝнської | латѝнських |
| Д. | латѝнському | латѝнському | латѝнській | латѝнським |
| З. (іст./неіст.) | латѝнського (іcт.) латѝнський (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}} |
латѝнське | латѝнську | латѝнських (іст.) латѝнські (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}} |
| О. | латѝнським | латѝнським | латѝнською | латѝнськими |
| М. | латѝнськім латѝнському |
латѝнськім латѝнському |
латѝнській | латѝнських |
ла-тѝнсь-кий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -латин-; суфікс: -ськ; закінчення: -ий.
Вимова
[ред.]- МФА: [lɐtѝnʲsʲkei̯]
прослухати вимову
- УФ: [лати́нс`кий]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- що стосується мови латинів, культури Римської імперії, зв’язаний з ними. ◆ Йосиф знаходив насолоду, прислухаючись, як син учить латинські слова (Вільде І., 1958, 120) ◆ Латинськії посли ззиркнулись, По серцю їм ся річ була Котляревський, «1952, 270)» ◆ На першому листі був латинський напис Левашов Н., «II, 1956, 406)»
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Етимологія
[ред.]- лати́нь «латинська мова», лати́на, лати́нщина Ж «тс.», лати́нець «латиня́нин; (католик)», лати́ниця «латинське письмо», лати́нка «тс.», латиніза́ція, латині́зм, латині́ст, латинник «латиніст; католик», лати́нство «католицтво», латиня́н «католик» ВеУг, латиня́ни (іст.) «жителі Лаціума», лати́нити, латинізува́ти, лати́ньщити Ж, ст. латини «католики» (1440);— рос. білор. латы́нь (очевидно, з укр.), др. латининъ, пол. łaciina, чеськ. latina, словац. latinčina, в.-луж. łаćіnа, н.-луж. łatyński, болг. лати́нец «латинянин; (заст.) католик», лати́нски, мак. латин «латинянин; католик», сербохорв. ла̏тин «тс.», лати́нштина «латинська мова», словен. latinščina «тс.», стсл. латиньскъ;— запозичення в латинської мови; лат. latīnus «латинський», latīna (lingua) «латинська (мова)» пов'язане з топонімом Latium «Лаціум» (область в Італії, центром якої був Рим), можливо, спорідненим з latus «широкий», latus «сторона, бік».— Фасмер II 465, 466; Преобр. І 438; Горяев 182; Sławski IV 410-411; Holub-Lyer 282; Schuster-Šewc 757—758; БЕР III 323: Bern. 1 693; Walde— Holm. I 770.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |