Перейти до вмісту

латинський

Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]
відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. латѝнський латѝнська латѝнське латѝнські
Р. латѝнського латѝнської латѝнського латѝнських
Д. латѝнському латѝнській латѝнському латѝнським
З. латѝнського (іcт.)
латѝнський (неіст.)
латѝнську латѝнське латѝнських (іст.)
латѝнські (неіст.)
О. латѝнським латѝнською латѝнським латѝнськими
М. латѝнськім
латѝнському
латѝнській латѝнськім
латѝнському
латѝнських

ла-тѝнсь-кий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -латин-; суфікс: -ськ; закінчення: -ий.

Вимова

[ред.]
  • МФА: [lɐtѝnʲsʲkei̯]
  • УФ: [лати́нс`кий]

Семантичні властивості

[ред.]

Значення

[ред.]
  1. що стосується мови латинів, культури Римської імперії, зв’язаний з ними. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Йосиф знаходив насолоду, прислухаючись, як син учить латинські слова (Вільде І., 1958, 120) ◆ Латинськії посли ззиркнулись, По серцю їм ся річ була Котляревський, «1952, 270)» ◆ На першому листі був латинський напис Левашов Н., «II, 1956, 406)»

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми

[ред.]

Мероніми

[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Колокації

[ред.]
  1. Латинська Америка, Латинський квадрат, Латинська мова

Прислів'я та приказки

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]

Етимологія

[ред.]
  1. лати́нь «латинська мова», лати́на, лати́нщина Ж «тс.», лати́нець «латиня́нин; (католик)», лати́ниця «латинське письмо», лати́нка «тс.», латиніза́ція, латині́зм, латині́ст, латинник «латиніст; католик», лати́нство «католицтво», латиня́н «католик» ВеУг, латиня́ни (іст.) «жителі Лаціума», лати́нити, латинізува́ти, лати́ньщити Ж, ст. латини «католики» (1440);— рос. білор. латы́нь (очевидно, з укр.), др. латининъ, пол. łaciina, чеськ. latina, словац. latinčina, в.-луж. łаćіnа, н.-луж. łatyński, болг. лати́нец «латинянин; (заст.) католик», лати́нски, мак. латин «латинянин; католик», сербохорв. ла̏тин «тс.», лати́нштина «латинська мова», словен. latinščina «тс.», стсл. латиньскъ;— запозичення в латинської мови; лат. latīnus «латинський», latīna (lingua) «латинська (мова)» пов'язане з топонімом Latium «Лаціум» (область в Італії, центром якої був Рим), можливо, спорідненим з latus «широкий», latus «сторона, бік».— Фасмер II 465, 466; Преобр. І 438; Горяев 182; Sławski IV 410-411; Holub-Lyer 282; Schuster-Šewc 757—758; БЕР III 323: Bern. 1 693; Walde— Holm. I 770.



Переклад

[ред.]
Список перекладів

Джерела

[ред.]