Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	автоно́мний	автоно́мне	автоно́мна	автоно́мні
Р.	автоно́много	автоно́много	автоно́мної	автоно́мних
Д.	автоно́мному	автоно́мному	автоно́мній	автоно́мним
З. (^іст./_неіст.)	автоно́много (іcт.) автоно́мний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	автоно́мне	автоно́мну	автоно́мних (іст.) автоно́мні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	автоно́мним	автоно́мним	автоно́мною	автоно́мними
М.	автоно́мнім автоно́мному	автоно́мнім автоно́мному	автоно́мній	автоно́мних

ав-то-но́мн-ий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -автоном-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

який користується автономією, який має автономію; самоврядний ◆ Автономна республіка Крим .
самостійний, незалежний у розв'язанні певних питань ◆ Самостійна держава
який ведеться, здійснюється окремо, незалежно від чого-небудь ◆ Автономний політ

Найтісніша спорідненість
іменники: автоном, автономія дієслова: автономізувати

Від ??

Список перекладів
Ідо^і_io: autonoma Іспанська_es: autónomo Італійська_it: autonomo Англійська_en: autonomous Болгарська_bg: автономен Білоруська_be: аўтаномны Есперанто^ш_eo: aŭtonoma Кримськотатарська_crh: muhtar Нідерландська_nl: autonoom Німецька_de: autonom, eigenständig Польська_pl: autonomiczny Російська_ru: автономный Словацька_sk: autonómny Французька_fr: autonome

самостійний, незалежний у розв'язанні певних питань

здійснюваний окремо