ахнути
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
мин. | майб. | наказ. | |
---|---|---|---|
Я | а́хнув | а́хну | — |
Ти | а́хнув а́хнула |
а́хнеш | а́хни |
Він вона воно |
а́хнув а́хнула а́хнуло |
а́хне | — |
Ми | а́хнули | а́хнем(о) | а́хнім(о) |
Ви | а́хнули | а́хнете | а́хніть |
Вони | а́хнули | а́хнуть | — |
Дієприкм. | |||
Дієприкм. пас. | |||
Дієприсл. | а́хнувши | ||
Безособова форма |
а́х-ну-ти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a).
Корінь: -ах-; суфікс: -ну; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- розм. однократне до ахати. ◆ Євгеній аж ахнув при такім несподіванім обороті справи І. Я. Франко
- вистрілити. ◆ Баштовий стрілець ахнув довгою чергою по вікнах будинку, коло якого мотались посильні Яновський
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
ахати | |
вистрілити | |