пасивний

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. паси́вний паси́вна паси́вне паси́вні
Р. паси́вного паси́вної паси́вного паси́вних
Д. паси́вному паси́вній паси́вному паси́вним
З. паси́вного (іст.)
паси́вний (неіст.)
паси́вну паси́вне паси́вних (іст.)
паси́вні (неіст.)
О. паси́вним паси́вною паси́вним паси́вними
М. на/в паси́внім
на/в паси́вному
на/в паси́вній на/в паси́внім
на/в паси́вному
на/в паси́вних

па-си́в-ний

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1*a.


Вимова[ред.]

  • МФА: []
  • вітчизняна транскрипція: паси́ўний

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. неенергійний, бездіяльний, байдужий до окільної дійсності. ◆ Ці пани були якісь пасивні й байдужі до тих тогочасних справ. Нечуй-Левицький, I, 1956, 621. ◆ Драгоманов ніколи не займав позиції пасивного спостерігача. Він завжди знаходився у вирі подій. Українська літературна критика, 1959, 203.
    // Позбавлений активної, діяльної основи. ◆ Моя любов більш активної, ніж пасивної натури. Леся Українка, V, 1956, 137. ◆ На зміну дещо пасивним музичним образам пісень минулої епохи у піснях пролетарського періоду з'являються активні, закличні інтонації. Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 28.
    // Зумовлений діяльністю, активністю або впливом кого-небудь іншого. ◆ Треба тут додати чогось більше резоннішого, ніж уговори матері, та пасивної з боку її згоди. Панас Мирний, V, 1955, 424. ◆ Таня брала в розмові пасивну участь. Вона тільки відповідала, нічого сама не запитуючи. Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 351.
    пасивне виборче право, політ. — право громадян бути обраними до представницьких органів держави.
  2. фін. Стос. до пасиву (у 2 знач.). ◆ Пасивні банківські операції.
    Пасивний баланс див. баланс.
  3. лінгв. Стос. до пасиву (у 3 знач.). ◆ Пасивні дієприкметники показують дієслівну ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета чи особи. Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 330.
    // В якому вжито пасив (у 3 знач.). ◆ Пасивним зворотом мови називається речення, в якому присудок виражений пасивним дієприкметником з непрямим додатком в орудному відмінку. Граматика української мови, II, 1957, 40.
    пасивний стан — те саме, що пасив 3.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від пасив суфіксально творений прикметник.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]