Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	безжу́рний	безжу́рне	безжу́рна	безжу́рні
Р.	безжу́рного	безжу́рного	безжу́рної	безжу́рних
Д.	безжу́рному	безжу́рному	безжу́рній	безжу́рним
З. (^іст./_неіст.)	безжу́рного (іcт.) безжу́рний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	безжу́рне	безжу́рну	безжу́рних (іст.) безжу́рні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	безжу́рним	безжу́рним	безжу́рною	безжу́рними
М.	безжу́рнім безжу́рному	безжу́рнім безжу́рному	безжу́рній	безжу́рних

без-жу́р-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -жур-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

який не журиться, не схильний до журби, турбот; веселий, безтурботний. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Весела, балакуча, жартовлива [жартівлива] [Парасочка], як і мати була замолоду, і така безжурна, ласа на ласощі Панас Мирний
1. який не має в собі ознак журби, туги. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ — Цей чолов'яга й справді веселий, приємний, …колись подобавсь мені своїми жартами та безжурною вдачею І. С. Нечуй-Левицький

Найтісніша спорідненість

Від ?

який не журиться, не схильний до журби, турбот; веселий, безтурботний

який не має в собі ознак журби, туги