Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	безме́жний	безме́жне	безме́жна	безме́жні
Р.	безме́жного	безме́жного	безме́жної	безме́жних
Д.	безме́жному	безме́жному	безме́жній	безме́жним
З. (^іст./_неіст.)	безме́жного (іcт.) безме́жний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	безме́жне	безме́жну	безме́жних (іст.) безме́жні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	безме́жним	безме́жним	безме́жною	безме́жними
М.	безме́жнім безме́жному	безме́жнім безме́жному	безме́жній	безме́жних

без-ме́ж-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -меж-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? Леся Українка
нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Життя коротке, та безмежна штука і незглибиме творче ремесло І. Я. Франко
перен. надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). ◆ Піднісся [Сенько] й показав своє лице, що на нім проявлявся якийсь сум і безмежна доброта Лесь Мартович

Найтісніша спорідненість

Від ??

який не має видимих меж; безкраїй, безконечний

нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки

надзвичайно сильний, глибокий