Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	брако́ваний	брако́вана	брако́ване	брако́вані
Р.	брако́ваного	брако́ваної	брако́ваного	брако́ваних
Д.	брако́ваному	брако́ваній	брако́ваному	брако́ваним
З.	брако́ваного (іcт.) брако́ваний (неіст.)	брако́вану	брако́ване	брако́ваних (іст.) брако́вані (неіст.)
О.	брако́ваним	брако́ваною	брако́ваним	брако́ваними
М.	брако́ванім брако́ваному	брако́ваній	брако́ванім брако́ваному	брако́ваних

бра-ко́-ва-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -брак-; суфікс: -ован; закінчення: -ий.

дієприкметник пасивного минулого часу до бракувати 2. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
1. у знач. прикм. недоброякісний, з браком; дефектний. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Печатка «Зроблено вірно» впала на бракований калібр В. М. Собко

Найтісніша спорідненість

Від ?

Список перекладів