Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	брику́чий	брику́че	брику́ча	брику́чі
Р.	брику́чого	брику́чого	брику́чої	брику́чих
Д.	брику́чому	брику́чому	брику́чій	брику́чим
З. (^іст./_неіст.)	брику́чого (іcт.) брику́чий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	брику́че	брику́чу	брику́чих (іст.) брику́чі (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	брику́чим	брику́чим	брику́чою	брику́чими
М.	брику́чім брику́чому	брику́чім брику́чому	брику́чій	брику́чих

бри-ку́ч-ий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -брик-; суфікс: -уч; закінчення: -ий.

те ж саме, що брикливий. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів