Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	брикли́вий	брикли́ве	брикли́ва	брикли́ві
Р.	брикли́вого	брикли́вого	брикли́вої	брикли́вих
Д.	брикли́вому	брикли́вому	брикли́вій	брикли́вим
З. (^іст./_неіст.)	брикли́вого (іcт.) брикли́вий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	брикли́ве	брикли́ву	брикли́вих (іст.) брикли́ві (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	брикли́вим	брикли́вим	брикли́вою	брикли́вими
М.	брикли́вім брикли́вому	брикли́вім брикли́вому	брикли́вій	брикли́вих

брик-ли́в-ий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -брик-; суфікс: -лив; закінчення: -ий.

який любить брикатися ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Брикливий кінь
перен., розм. норовистий, капризний ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Ти, кажуть, дівка не бриклива, Але од старості сварлива Котляревський

Найтісніша спорідненість
іменники: брикливість прикметники: дієслова: брикати, брикнути, вибрикнути, вибрикувати

Від ??

який любить брикатися

норовистий, капризний