брикливий
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | брикли́вий | брикли́ва | брикли́ве | брикли́ві |
Р. | брикли́вого | брикли́вої | брикли́вого | брикли́вих |
Д. | брикли́вому | брикли́вій | брикли́вому | брикли́вим |
З. | брикли́вого (іcт.) брикли́вий (неіст.) |
брикли́ву | брикли́ве | брикли́вих (іст.) брикли́ві (неіст.) |
О. | брикли́вим | брикли́вою | брикли́вим | брикли́вими |
М. | брикли́вім брикли́вому |
брикли́вій | брикли́вім брикли́вому |
брикли́вих |
брик-ли́в-ий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -брик-; суфікс: -лив; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який любить брикатися Брикливий кінь ◆
- перен., розм. норовистий, капризний [≈ 2] ◆ Ти, кажуть, дівка не бриклива, Але од старості сварлива Котляревський
Синоніми
- ↑ ?
- ↑ норовистий, капризний
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
який любить брикатися | |
норовистий, капризний | |