брякнутися

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бря́кнуся	бря́кнувся бря́кнувсь	бря́кнуся, бря́кнусь	—
Ти	бря́кнешся	бря́кнувся бря́кнувсь	бря́кнешся	бря́книся, бря́кнись
Він Вона Воно	бря́кнеся	бря́кнувся, бря́кнувсь бря́кнулася, бря́кнулась бря́кнулося, бря́кнулось	бря́кнеться	—
Ми	бря́кнем(о)сяя	бря́кнулися	бря́кнем(о)ся, бря́кнемомсь	бря́кнім(о)ся, бря́кнімсь
Ви	бря́кнетеся	бря́кнулися		бря́кніться
Вони	бря́кнуться	бря́кнулися, бря́кнулись	бря́кнуться	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.	—
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма	—

бряк-ну-ти-ся

Дієслово, доконаний вид, перехідне, зворотне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.

Корінь: -брякну-; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова

• МФА: [ˈbrʲɑknʊtesʲɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. док., розм. важко, з шумом упасти; брязнутися. ◆ Молоденький чортик, що його випустили святами пожирувати, з радощів брякнувся прямо в кучугуру снігу Васильченко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: брякнутися