дієслово
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | дієсло́во | дієслова́ |
| Р. | дієсло́ва | дієслі́в |
| Д. | дієсло́ву | дієслова́м |
| З. | дієсло́во | дієслова́ |
| Ор. | дієсло́вом | дієслова́ми |
| М. | дієсло́ві | дієслова́х |
| Кл. | дієсло́во | дієслова́ |
дієсло́во
Іменник середнього роду, відмінювання 1*с.
Корінь: -ді-; інтерфікс: -є-; корінь: -слов-; закінчення: -о.
Вимова[ред.]
- МФА : [dʲijeˈslɔu̯ɔ] (одн.), [dʲijeslɔˈu̯ɑ] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- лінгв. самостійна частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес. ◆ Дієслова в теперішньому часі мають ті ж особові закінчення, що і в майбутньому часі дієслова доконаного виду, які репрезентують просту форму майбутнього часу.
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Виявлена петля у шаблонах: Шаблон:спорідн
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
