буркнути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я бу́ркнув бу́ркну
Ти бу́ркнув
бу́ркнула
бу́ркнеш бу́ркни
Він
вона
воно
бу́ркнув
бу́ркнула
бу́ркнуло
бу́ркне
Ми бу́ркнули бу́ркнем(о) бу́ркнім(о)
Ви бу́ркнули бу́ркнете бу́ркніть
Вони бу́ркнули бу́ркнуть
Дієприкм.
Дієприкм. пас.
Дієприсл. бу́ркнувши
Безособова форма

бу́р-кну-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a).

Корінь: -бурк-; суфікси: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. док., перех. і без додатка. однократне до буркати 1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ — Мовчала б, коли сказати не вміст,— буркнув сердито Карно Петрович М. М. Коцюбинський

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]