буркнути

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	мин.	майб.	наказ.
Я	бу́ркнув	бу́ркну	—
Ти	бу́ркнув бу́ркнула	бу́ркнеш	бу́ркни
Він вона воно	бу́ркнув бу́ркнула бу́ркнуло	бу́ркне	—
Ми	бу́ркнули	бу́ркнем(о)	бу́ркнім(о)
Ви	бу́ркнули	бу́ркнете	бу́ркніть
Вони	бу́ркнули	бу́ркнуть	—
Дієприкм.
Дієприкм. пас.
Дієприсл.	бу́ркнувши
Безособова форма

бу́р-кну-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a).

Корінь: -бурк-; суфікси: -н-у; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. док., перех. і без додатка. однократне до буркати 1. ◆ — Мовчала б, коли сказати не вміст,— буркнув сердито Карно Петрович М. М. Коцюбинський

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: буркнуть (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: буркнути