бурхнути

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	мин.	майб.	наказ.
Я	бу́рхнув	бу́рхну	—
Ти	бу́рхнув бу́рхнула	бу́рхнеш	бу́рхни
Він вона воно	бу́рхнув бу́рхнула бу́рхнуло	бу́рхне	—
Ми	бу́рхнули	бу́рхнем(о)	бу́рхнім(о)
Ви	бу́рхнули	бу́рхнете	бу́рхніть
Вони	бу́рхнули	бу́рхнуть	—
Дієприкм.
Дієприкм. пас.
Дієприсл.	бу́рхнувши
Безособова форма

бу́р-хну-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a).

Корінь: -бурх-; суфікси: -н-у; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. док., розм. неперех. швидко рушити вперед. ◆ І грає і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив, Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі Гребенюк
   1. навально ринути ◆ Двері в келію неначе рвонулись і одскочили, неначе в двері бурхнула буря… І. С. Нечуй-Левицький
   2. перев. безос. хлинути (про рідину) ◆ Бурхнуло з неба, мов із бочки Котляревський
2. перех. з силою кинути; шпурнути. ◆ Вона сеє зачула, Рученьками сплеснула; Рученьками сплеснула, В Дунай зілля бурхнула П. П. Чубинський
   1. ликнути (рідину). ◆ Отець Тарасій… без сорому взяв пляшку, бурхнув рому в стакан І. С. Нечуй-Левицький
3. у порівн.: ◆ Я кидаюсь, ніби хто бурхнув на мене відро води. Вас.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бурхнути
• Vasylʹ I͡Aremenko, Oksana Slipushko Novyĭ tlumachnyĭ slovnyk ukraïnsʹkoï movy: u chotyrʹokh tomakh : 42,000 sliv, Том 1 с. 206