бурхнути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я бу́рхнув бу́рхну
Ти бу́рхнув
бу́рхнула
бу́рхнеш бу́рхни
Він
вона
воно
бу́рхнув
бу́рхнула
бу́рхнуло
бу́рхне
Ми бу́рхнули бу́рхнем(о) бу́рхнім(о)
Ви бу́рхнули бу́рхнете бу́рхніть
Вони бу́рхнули бу́рхнуть
Дієприкм.
Дієприкм. пас.
Дієприсл. бу́рхнувши
Безособова форма

бу́р-хну-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a).


Корінь: -бурх-; суфікси: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. док., розм. неперех. швидко рушити вперед. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ І грає і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив, Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі Гребенюк
    1. навально ринути [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Двері в келію неначе рвонулись і одскочили, неначе в двері бурхнула буря… І. С. Нечуй-Левицький
    2. перев. безос. хлинути (про рідину) [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Бурхнуло з неба, мов із бочки Котляревський
  2. перех. з силою кинути; шпурнути. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Вона сеє зачула, Рученьками сплеснула; Рученьками сплеснула, В Дунай зілля бурхнула П. П. Чубинський
    1. ликнути (рідину). [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Отець Тарасій… без сорому взяв пляшку, бурхнув рому в стакан І. С. Нечуй-Левицький
  3. у порівн.: [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Я кидаюсь, ніби хто бурхнув на мене відро води. Вас.

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]