Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	біджу́	біди́в біди́ла	біди́тиму	—
Ти	біди́ш	біди́в біди́ла	біди́тимеш	біди́
Він Вона Воно	біди́ть	біди́в біди́ла біди́ло	біди́тиме	—
Ми	біди́м (бідимо́)	біди́ли	біди́тимем(о)	біді́м(о)
Ви	бідите́	біди́ли		біді́ть
Вони	бідя́ть	біди́ли	біди́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч.	біди́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бідєний
Безособова форма

бі-ди́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4b).

Корінь: -бід-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

діал. бідувати. ◆ Досить чоловік наймитував, гірко бідив, на чужих робив Франко

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів