бідити
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | біджу́ | біди́в біди́ла | біди́тиму | — |
| Ти | біди́ш | біди́в біди́ла | біди́тимеш | біди́ |
| Він Вона Воно |
біди́ть | біди́в біди́ла біди́ло | біди́тиме | — |
| Ми | біди́м (бідимо́) | біди́ли | біди́тимем(о) | біді́м(о) |
| Ви | бідите́ | біди́ли | біді́ть | |
| Вони | бідя́ть | біди́ли | біди́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | ||||
| Дієприсл. мин. ч. | біди́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | бідєний | |||
| Безособова форма | ||||
бі-ди́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4b).
Корінь: -бід-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
[ред.]
прослухати вимову?, файлСемантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- діал. бідувати. ◆ Досить чоловік наймитував, гірко бідив, на чужих робив І. Я. Франко
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |