бідити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я біджу́ біди́в
біди́ла
біди́тиму  —
Ти біди́ш біди́в
біди́ла
біди́тимеш біди́
Він
Вона
Воно
біди́ть біди́в
біди́ла
біди́ло
біди́тиме  —
Ми біди́м (бідимо́) біди́ли біди́тимем(о) біді́м(о)
Ви бідите́ біди́ли біді́ть
Вони бідя́ть біди́ли біди́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч. біди́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. бідєний
Безособова форма

бі-ди́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4b).


Корінь: -бід-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. діал. бідувати. ◆ Досить чоловік наймитував, гірко бідив, на чужих робив Франко

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]