бідити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  тепер. мин. майб. наказ.
Я біджу́ біди́в
біди́ла
біди́тиму
Ти біди́ш біди́в
біди́ла
біди́тимеш біди́
Він
Вона
Воно
біди́ть біди́в
біди́ла
біди́ло
біди́тиме
Ми біди́м (бідимо́) біди́ли біди́тимем(о) біді́м(о)
Ви бідите́ біди́ли біди́тимете біді́ть
Вони бідя́ть біди́ли біди́тимуть
Дієприсл. мин. біди́вши
Дієприкм. пасивн. бідєний
Безос. форма

бі-ди́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4b).


Корінь: -бід-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. діал. бідувати. ◆ Досить чоловік наймиту­вав, гірко бідив, на чужих робив Франко

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]