Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	вандрівни́й	вандрівна́	вандрівне́	вандрівні́
Р.	вандрівно́го	вандрівно́ї	вандрівно́го	вандрівни́х
Д.	вандрівно́му	вандрівні́й	вандрівно́му	вандрівни́м
З.	вандрівно́го вандрівний	вандрівну́	вандрівне́	вандрівни́х вандрівні́
О.	вандрівни́м	вандрівно́ю	вандрівни́м	вандрівни́ми
М.	вандрівно́му вандрівні́м	вандрівні́й	вандрівні́м вандрівно́му	вандрівни́х

ван-дрів-ни́й

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.

Корінь: -вандр-; суфікс: -івн; закінчення: -ий.

діал. мандрівний. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від вандри, далі від нім. wandern «бродити, блукати, мандрувати», як і нім. wandeln «блукати, прогулюватися», споріднене з нідерл. wanderen, дфриз. wondria, дав.-англ. wandrian, англ. wander, данськ. vandre, шв. vandra «тс.», дав.-англ. wendan «обертатися, обходити», windan «вертіти, крутити», н.-нім. winden «вити»; українські форми з початковим м виникли, очевидно, внаслідок регресивної дисиміляції у дієслівній основі вандрува-; рос. мандри́ха «волоцюга», мандрова́ть «мандрувати, тинятися, швендяти», білор. вандрава́нне, пол. wędrowanie, чеськ. vandr, словац. vandry, в.-луж. wandrak «блукач», н.-луж. wandrowanje

Список перекладів