Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		вгороди́в	вгороджу́	—
Ти		вгороди́в вгороди́ла	вгоро́диш	вгороди́
Він Вона Воно		вгороди́в вгороди́ла вгороди́ло	вгоро́дить	—
Ми		вгороди́ли	вгоро́дим(о)	вгороді́м(о)
Ви		вгороди́ли		вгороді́ть
Вони		вгороди́ли	вгоро́дать	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.	вгороди́вши
Безособова форма	вгороджено

вго-ро-ди́-ти

Префікс: в-; корінь: -город-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

з силою встромляти якийсь предмет, переважно гострий, у що-небудь. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
перен. втуплювати у щось (очі, погляд). ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
дієслова: ви́городити

Від ??

з силою встромляти якийсь предмет, переважно гострий, у що-небудь

втуплювати у щось

вгородити