відбути

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я відбу́в відбу́ду  —
Ти відбу́в
відбу́ла
відбу́деш відбу́дь
Він
Вона
Воно
відбу́в
відбу́ла
відбу́ло
відбу́де  —
Ми відбу́ли відбу́дем(о) відбу́дьм(о)
Ви відбу́ли відбу́дьте
Вони відбу́ли відбу́дуть  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч. відбу́вши
Дієприкм. пас. мин. ч. відбу́лий
Безособова форма

відбути (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.

Префікс: від-; корінь: -б-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ але було вирішено, шо цей час використають під відпустки, тож всі працівники змогли їх відбути і тепер вже до кінця року кожен залишатиметься на своєму робочому місці, правда, якщо ситуація з епідемією коронавірусу не внесе коректив. Джерело — (з газети).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
  1. Російська|]] (ru)

Джерела[ред.]