гнітущий
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | гніту́щий | гніту́ща | гніту́ще | гніту́щі |
| Р. | гніту́щого | гніту́щої | гніту́щого | гніту́щих |
| Д. | гніту́щому | гніту́щій | гніту́щому | гніту́щим |
| З. | гніту́щого (іcт.) гніту́щий (неіст.) |
гніту́щу | гніту́ще | гніту́щих (іст.) гніту́щі (неіст.) |
| О. | гніту́щим | гніту́щою | гніту́щим | гніту́щими |
| М. | гніту́щім гніту́щому |
гніту́щій | гніту́щім гніту́щому |
гніту́щих |
гні-ту́щ-ий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -гніт-; суфікс: -ущ; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який гнітить. ◆ Всі гнітущі чуття, що дівчина за день дізнала, тепер об'єдналися проти неї разом із страхом, рабським страхом за майбутнє. Валер'ян Підмогильний, «Досвід кохання і критика чистого розуму. 2003»
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від праслов'янської форми, від котрої також виникли ст.-слов. гнетѫ, гнести, укр. гнічу́, гніти́ти, словенск. gnétem, gnésti «м’яти, дусити», д.-чеськ. hnetu, hnésti — те ж, польске gniotę, gnieść. Спорід. д.-в.-нім. knetan, сер.-нж.-н. kneden «місити, м’яти». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |