гнітущий
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відм. | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
| Н. | гніту́щий | гніту́ще | гніту́ща | гніту́щі |
| Р. | гніту́щого | гніту́щого | гніту́щої | гніту́щих |
| Д. | гніту́щому | гніту́щому | гніту́щій | гніту́щим |
| З. (іст./неіст.) | гніту́щого (іcт.) гніту́щий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}} |
гніту́ще | гніту́щу | гніту́щих (іст.) гніту́щі (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}} |
| О. | гніту́щим | гніту́щим | гніту́щою | гніту́щими |
| М. | гніту́щім гніту́щому |
гніту́щім гніту́щому |
гніту́щій | гніту́щих |
гні-ту́щ-ий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -гніт-; суфікс: -ущ; закінчення: -ий.
Вимова
[ред.]Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- який гнітить. ◆ Всі гнітущі чуття, що дівчина за день дізнала, тепер об'єдналися проти неї разом із страхом, рабським страхом за майбутнє. Валер'ян Підмогильний, «Досвід кохання і критика чистого розуму. 2003»
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від праслов'янської форми, від котрої також виникли ст.-слов. гнетѫ, гнести, укр. гнічу́, гніти́ти, словен. gnétem, gnésti «м’яти, дусити», д.-чеськ. чеськ. hnetu, hnésti — те ж, пол. gnębić, gniotę, gnieść. Спорід. д.-в.-нім. knetan, н.-нім. kneden «місити, м’яти». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |