духовний
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | духо́вний | духо́вна | духо́вне | духо́вні |
Р. | духо́вного | духо́вної | духо́вного | духо́вних |
Д. | духо́вному | духо́вній | духо́вному | духо́вним |
З. | духо́вного (іcт.) духо́вний (неіст.) |
духо́вну | духо́вне | духо́вних (іст.) духо́вні (неіст.) |
О. | духо́вним | духо́вною | духо́вним | духо́вними |
М. | духо́внім духо́вному |
духо́вній | духо́внім духо́вному |
духо́вних |
ду-хо́вн-ий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -дух-; суфікс: -овн; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА : [dʊˈxɔu̯nei̯] (одн.), [dʊˈxɔu̯nʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зв'язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її. ◆ немає прикладів застосування.
- зв'язаний зі спільністю ідей, поглядів, прагнень і т. ін. ◆ немає прикладів застосування.
- розм. Нематеріальний, нетілесний. ◆ немає прикладів застосування.
- що стосується релігії, церкви, зв’язаний з ними, належний їм; прот. світський. ◆ немає прикладів застосування.
- який готує служителів культу; який відає, управляє церковними справами. ◆ немає прикладів застосування.
- який є служителем релігійного культу. ◆ немає прикладів застосування.
- який належить, присвоюється і т. ін. служителям церкви. ◆ немає прикладів застосування.
- у знач. ім. духо́вні, -них, мн., розм. служителі релігійного культу. ◆ немає прикладів застосування.
- у знач. ім. духо́вна, -ної, ж., заст. те ж саме, що духівниця. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
Антоніми[ред.]
- —
- —
- —
- світський
- —
- —
- —
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
◆ духо́вна му́зика — музика релігійного змісту, яка виконується в церквах, костьолах і супроводжує богослужіння.
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
зв'язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її | |
зв'язаний зі спільністю ідей, поглядів, прагнень і т. ін. | |
стос. до релігії, церкви, належний їм | |
який готує служителів культу; який відає, управляє церковними справами | |
який є служителем релігійного культу | |
який належить, присвоюється служителям церкви | |
служителі релігійного культу | |
|
духівниця | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: духовний
- духовний // Словник української мови : в 11 т. — Київ: Наукова думка, 1970—1980.
Категорії:
- Українські прикметники, ад'єктивне відмінювання 1a
- Українські слова з суфіксом -овн
- Українські слова морфемної будови слова R-s-f
- Розмовні вирази/uk
- Книжні слова
- Застарілі вирази/uk
- Слова з 8 букв/uk
- Предметні слова/uk
- Заповіт/uk
- Духовність/uk
- Психіка/uk
- Мораль/uk
- Ідеї/uk
- Погляди/uk
- Прагнення/uk
- Релігія/uk
- Церква/uk
- Духовенство/uk
- Людина/uk