духовний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	духо́вний	духо́вна	духо́вне	духо́вні
Р.	духо́вного	духо́вної	духо́вного	духо́вних
Д.	духо́вному	духо́вній	духо́вному	духо́вним
З.	духо́вного (іcт.) духо́вний (неіст.)	духо́вну	духо́вне	духо́вних (іст.) духо́вні (неіст.)
О.	духо́вним	духо́вною	духо́вним	духо́вними
М.	духо́внім духо́вному	духо́вній	духо́внім духо́вному	духо́вних

ду-хо́вн-ий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -дух-; суфікс: -овн; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА : [dʊˈxɔu̯nei̯] (одн.), [dʊˈxɔu̯nʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. зв'язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її. ◆ немає прикладів застосування.
2. зв'язаний зі спільністю ідей, поглядів, прагнень і т. ін. ◆ немає прикладів застосування.
3. розм. Нематеріальний, нетілесний. ◆ немає прикладів застосування.
4. що стосується релігії, церкви, зв’язаний з ними, належний їм; прот. світський. ◆ немає прикладів застосування.
5. який готує служителів культу; який відає, управляє церковними справами. ◆ немає прикладів застосування.
6. який є служителем релігійного культу. ◆ немає прикладів застосування.
7. який належить, присвоюється і т. ін. служителям церкви. ◆ немає прикладів застосування.
8. у знач. ім. духо́вні, -них, мн., розм. служителі релігійного культу. ◆ немає прикладів застосування.
9. у знач. ім. духо́вна, -ної, ж., заст. те ж саме, що духівниця. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. —
2. —
3. —
4. —
5. —
6. —
7. —
8. —
9. —

Антоніми

1. —
2. —
3. —
4. світський
5. —
6. —
7. —
8. —
9. —

Гіпероніми

1. —
2. —
3. —
4. —
5. —
6. —
7. —
8. —
9. —

Гіпоніми

1. —
2. —
3. —
4. —
5. —
6. —
7. —
8. —
9. —

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

◆ духо́вна му́зика — музика релігійного змісту, яка виконується в церквах, костьолах і супроводжує богослужіння.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

зв'язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її

зв'язаний зі спільністю ідей, поглядів, прагнень і т. ін.

стос. до релігії, церкви, належний їм

який готує служителів культу; який відає, управляє церковними справами

який є служителем релігійного культу

який належить, присвоюється служителям церкви

служителі релігійного культу
Англійськаen: clergy (en)

духівниця
Англійськаen: testament (en) Польськаpl: testament (pl) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: духовний
• духовний // Словник української мови : в 11 т. — Київ: Наукова думка, 1970—1980.