Українська

ре-лі́-гі-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -реліг-; суфікс: -і; закінчення: -я.

погляди та уявлення, в основі яких лежить віра в існування надприродних сил – богів, духів, душ, в їхнє панування над світом. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ — Я вільнодумний, — сказав літератор, — але релігія потрібна для моральності мужиків і жінок. М. М. Коцюбинський
та чи інша віра; віросповідання. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Католицтво і уніатство були оголошені єдино допустимими в Польщі релігіями. «Іст. укр. літ.» 1956
перен. те, що сліпо наслідують, чому поклоняються. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]}◆ [Річард:] Ні, ви помиляєтесь. Не залицявся. Релігії краси при ній я вчився. Якісь зальоти я вважав би просто за профанацію. Леся Українка

Найтісніша спорідненість
іменники: релігієзнавець, релігієзнавство, релігійність, релігійник, прикметники: релігійний, релігійно-етичний, релігійно-філософський, релігійно-політичний, релігійно-моральний прислівники: релігійно

Від лат. religio — благочестя; побожність; святість; богослужіння

Список перекладів
Англійська_en: religion ^(en) Німецька_de: f , -en, -en Французька_fr: religion ^(fr) жін. Шведська_sv: religion ^(sv)

Список перекладів

Список перекладів

Словник УЛІФ: релігія
Великий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво "Перун", 2005.
Етимологічний словник української мови, том. 5, «Наукова Думка»