жіночий
Зовнішній вигляд
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | жіно́чий | жіно́ча | жіно́че | жіно́чі |
Р. | жіно́чого | жіно́чої | жіно́чого | жіно́чих |
Д. | жіно́чому | жіно́чій | жіно́чому | жіно́чим |
З. | жіно́чого (іcт.) жіно́чий (неіст.) |
жіно́чу | жіно́че | жіно́чих (іст.) жіно́чі (неіст.) |
О. | жіно́чим | жіно́чою | жіно́чим | жіно́чими |
М. | жіно́чім жіно́чому |
жіно́чій | жіно́чім жіно́чому |
жіно́чих |
жі-но́-чий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -жін-; суфікс: -оч; закінчення: -ий.
Вимова
[ред.]- МФА: [ʒʲiˈnɔt͡ʃei̯]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- прикм. до жінка. ◆ немає прикладів застосування.
- Який складається з жінок. ◆ немає прикладів застосування.
- признач. для жінок; що стосується жінок, зв’язаний з ним.
◆ Жіно́ча консульта́ція — структурний підрозділ пологового будинку або поліклініки, призначений для надання всіх видів амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги. - Який стосується жіночої статі, характеризує її.
◆ Жіно́ча ри́ма літ. — рима з наголосом на передостанньому складі вірша.
◆ Жіно́чий рід — а) (збірн., розм., ірон.) те саме, що жінки́ (див. жінка); те ж саме, що жіноцтво б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, які мають свій тип відмінювання.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Переклад
[ред.]Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Словник УЛІФ: жіночий
- Жіночий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.