жінка
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | жі́нка | жінки́ |
Р. | жі́нки | жі́нок |
Д. | жі́нці | жінка́м |
З. | жі́нку | жі́нок |
Ор. | жі́нкою | жінка́ми |
М. | жі́нці | жінка́х |
Кл. | жі́нко | жінки́ |
жі́н-ка
Іменник, істота, жіночий рід, II відміна (тип відмінювання 3*c за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -жін-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈʒʲinkɐ] (одн.), [ʒʲinˈkɪ] (мн.)
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]
- особа жіночої статі; прот. чоловік ◆ немає прикладів застосування.
- доросла, на відміну від маленької дівчинки ◆ немає прикладів застосування.
- заміжня особа стосовно до свого чоловіка ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- фразеологічне зрощення Євин накоренок
- пані, міледі, шанована, жіночка, сіньйора, дама, господиня, мем, місс, молодиця
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
особа жіночої статі | |
доросла, на відміну від маленької дівчинки | |
заміжня особа стосовно до свого чоловіка | |