завірити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	мин.	майб.	наказ.
Я	заві́рив	заві́рю	—
Ти	заві́рив заві́рила	заві́риш	заві́р
Він вона воно			—
Ми	заві́рили	заві́рим(о)	заві́рмо
Ви	заві́рили	заві́рите	заві́рте
Вони	заві́рили	заві́рять	—
Дієприкм.
Дієприкм. пас.	заві́рений
Дієприсл.
Безособова форма

за-ві́-ри-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a). Відповідне дієслово недоконаного виду — завіря́ти.

Префікс: за-; корінь: -вір-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [zɐˈu̯ʲirete]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: verify (en)

Джерела

• Словник УЛІФ: завірити