зметикнути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я зметикну́в зметикну́  —
Ти зметикну́в
зметикну́ла
зметикне́ш зметикни́
Він
Вона
Воно
зметикну́в
зметикну́ла
зметикну́ло
зметикну́ть  —
Ми зметикну́ли зметикне́м(о) зметикні́м(о)
Ви зметикну́ли зметикні́ть
Вони зметикну́ли зметикну́ть  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч. зметикну́вши
Дієприкм. пас. мин. ч. зметикну́тий
Безособова форма

зме-тик-ну́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2b.

Префікс: з-; корінь: -метик-; суфікси: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ «Значить, якщо влетить, то точно за старе», – зметикнув хлопець, спинившись перед кабінетом директора з CPP. Макс Кідрук. «Бот». 3-тє видання, 2014.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]