Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	ковило́вий	ковило́ве	ковило́ва	ковило́ві
Р.	ковило́вого	ковило́вого	ковило́вої	ковило́вих
Д.	ковило́вому	ковило́вому	ковило́вій	ковило́вим
З. (^іст./_неіст.)	ковило́вого (іcт.) ковило́вий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	ковило́ве	ковило́ву	ковило́вих (іст.) ковило́ві (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	ковило́вим	ковило́вим	ковило́вою	ковило́вими
М.	ковило́вім ковило́вому	ковило́вім ковило́вому	ковило́вій	ковило́вих

ко-ви-ло́-вий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -ковил-; суфікс: -ов; закінчення: -ий.

прикм. до ковила. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: ковила́

Від ??

Список перекладів