ковила
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ковила́ | — |
| Р. | ковили́ | — |
| Д. | ковилі́ | — |
| З. | ковилу́ | — |
| Ор. | ковило́ю | — |
| М. | ковилі́ | — |
| Кл. | ковило́* | — |
ко-ви-ла́
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -ковил-; закінчення: -а.
Вимова
[ред.]- МФА: [kɔu̯eˈlɑ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- трав'яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті; тирса. [≈ 1][▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Словник УЛІФ: ковила
- Ковила // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ковила на Lingvo.ua