набути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я набув набуду
Ти набув
набула́
набудеш набудь
Він
вона
воно
набув
набула́
набуло́
набуде
Ми набули́ набудем(о) набудьмо
Ви набули́ набудете набудьте
Вони набули́ набудуть
Дієприкм.
Дієприкм. пас. набутий
Дієприсл.

на-бу́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни ^a/c.

Префікс: на-; корінь: -бу-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

  • МФА: []
  • вітчизняна транскрипція:

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]