набути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я набув набуду -
Ти
Він
вона
воно
набув
набула́
набуло́
набуде -
Ми набули́ набудем(о) набудьмо
Ви набули́ набудете набудьте
Вони набули́ набудуть -
Дієприкм.
Дієприкм. пас. набутий
Дієприсл.

на-бу́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни ^a/c.

Префікс: на-; корінь: -бу-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

  • МФА: []
  • вітчизняна транскрипція:

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]