набути

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	мин.	майб.	наказ.
Я	набу́в	набу́ду	—
Ти	набу́в набу́ла́	набу́деш	набу́дь
Він вона воно			—
Ми	набу́ли́	набу́дем(о)	набу́дьмо
Ви	набу́ли́	набу́дете	набу́дьте
Вони	набу́ли́	набу́дуть	—
Дієприкм.
Дієприкм. пас.	набу́тий
Дієприсл.
Безособова форма	набу́то

на-бу́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни ^a/c.

Префікс: на-; корінь: -бу-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [nɐˈbute]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: acquire (en)

Джерела

• Словник УЛІФ: набути
• Словник УЛІФ: набути