наустити
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| мин. | майб. | наказ. | |
|---|---|---|---|
| Я | наустив | наущу | — |
| Ти | наустив наустила |
наустиш | наусть |
| Він вона воно |
— | ||
| Ми | наустили | наустим(о) | наустьмо |
| Ви | наустили | наустите | наустьте |
| Вони | наустили | наустять | — |
| Дієприкм. | |||
| Дієприкм. пас. | наущений | ||
| Дієприсл. | наустиивши | ||
| Безособова форма | |||
на-ус-ти́-ти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a). Відповідне дієслово недоконаного виду — наущати.
Корінь: -на-; корінь: -уст-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ◆ Чули й ми, як господь наустив тебе взятись ізнов за козакованнє Пантелеймон Куліш, Чорна рада, ІІ розділ
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |