наустити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я наустив наущу
Ти наустив
наустила
наустиш наусть
Він
вона
воно
Ми наустили наустим(о) наустьмо
Ви наустили наустите наустьте
Вони наустили наустять
Дієприкм.
Дієприкм. пас. наущений
Дієприсл. наустиивши
Безособова форма

на-ус-ти́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a). Відповідне дієслово недоконаного виду — наущати.

Корінь: -на-; корінь: -уст-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Чули й ми, як господь наустив тебе взятись ізнов за козакованнє Пантелеймон Куліш, Чорна рада, ІІ розділ

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]