наустити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	мин.	майб.	наказ.
Я	наустив	наущу	—
Ти	наустив наустила	наустиш	наусть
Він вона воно			—
Ми	наустили	наустим(о)	наустьмо
Ви	наустили	наустите	наустьте
Вони	наустили	наустять	—
Дієприкм.
Дієприкм. пас.	наущений
Дієприсл.	наустиивши
Безособова форма

на-ус-ти́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a). Відповідне дієслово недоконаного виду — наущати.

Корінь: -на-; корінь: -уст-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Чули й ми, як господь наустив тебе взятись ізнов за козакованнє Пантелеймон Куліш, Чорна рада, ІІ розділ

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: наустити