невістчин
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відм. | однина | множина | ||
---|---|---|---|---|
чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
Н. | неві́стчин | неві́стчине | неві́стчина | неві́стчині |
Р. | неві́стчиного | неві́стчиного | неві́стчиної | неві́стчиних |
Д. | неві́стчиному | неві́стчиному | неві́стчиній | неві́стчиним |
З. (іст./неіст.) | неві́стчиного неві́стчиний |
неві́стчине | неві́стчину | неві́стчиних неві́стчині |
О. | неві́стчиним | неві́стчиним | неві́стчиною | неві́стчиними |
М. | неві́стчиному неві́стчинім |
неві́стчиному неві́стчинім |
неві́стчиній | неві́стчиних |
не-ві́ст-чин
Присвійний прикметник (парадигма 5 О; тип відмінювання <займ 1a> за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -невіст-; суфікси: -ч-ин.
Вимова[ред.]
- МФА: [neˈu̯ʲiʂʈ͡ʂːen] (Пещак, 2001—2003)
- УФ: [неиві́шч:иен]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- прикм. до невістка (в 1 знач.); належний невістці ◆ Він вийшов на двір проходитися, побачив невістчину хату і пригадав усе учорашнє. Панас Мирний, «Батьки», 1884 р. [СУМ-11] ◆ При перших же словах Олеся розплакалася, ввіткнулася обличчям у невістчине худеньке плече. А. А. Дімаров, «І будуть люди», 1964 р. [СУМ-11]
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |