невістчин

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	неві́стчин	неві́стчине	неві́стчина	неві́стчині
Р.	неві́стчиного	неві́стчиного	неві́стчиної	неві́стчиних
Д.	неві́стчиному	неві́стчиному	неві́стчиній	неві́стчиним
З. (іст./неіст.)	неві́стчиного неві́стчиний	неві́стчине	неві́стчину	неві́стчиних неві́стчині
О.	неві́стчиним	неві́стчиним	неві́стчиною	неві́стчиними
М.	неві́стчиному неві́стчинім	неві́стчиному неві́стчинім	неві́стчиній	неві́стчиних

не-ві́ст-чин

Присвійний прикметник (парадигма 5 О; тип відмінювання <займ 1a> за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -невіст-; суфікси: -ч-ин.

Вимова

• • МФА: [neˈu̯ʲiʃt͡ʃːen] (Пещак, 2001—2003)
• УФ: [не^иві́шч:и^ен]

Семантичні властивості

Значення

1. прикм. до невістка (в 1 знач.); належний невістці ◆ Він вийшов на двір проходитися, побачив невістчину хату і пригадав усе учорашнє. Панас Мирний, «Батьки», 1884 р. [СУМ-11] ◆ При перших же словах Олеся розплакалася, ввіткнулася обличчям у невістчине худеньке плече. А. А. Дімаров, «І будуть люди», 1964 р. [СУМ-11]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: невістонька, невісточка ін. іменники: невістка

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів