немохідний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	немохі́дний	немохі́дне	немохі́дна	немохі́дні
Р.	немохі́дного	немохі́дного	немохі́дної	немохі́дних
Д.	немохі́дному	немохі́дному	немохі́дній	немохі́дним
З. (іст./неіст.)	немохі́дного (іcт.) немохі́дний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	немохі́дне	немохі́дну	немохі́дних (іст.) немохі́дні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	немохі́дним	немохі́дним	немохі́дною	немохі́дними
М.	немохі́днім немохі́дному	немохі́днім немохі́дному	немохі́дній	немохі́дних

не-мо-хі́д-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -немохід-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [nemoˈxʲidnei̯]

• прослухати вимову

  noicon

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. невідомого походження. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: похідни́й дієслова: похо́дити

Етимологія

Неясний утвір, що в другій частині пов'язаний із укр. ходити.

Переклад

Список перекладів

Джерела

Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.