обіцювати

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я обі́цював обі́цюю  —
Ти обі́цював
обі́цювала
обі́цюєш обі́цюй
Він
Вона
Воно
обі́цював
обі́цювала
обі́цювало
обі́цює  —
Ми обі́цювали обі́цюєм(о) обі́цюймо
Ви обі́цювали обі́цюйте
Вони обі́цювали обі́цюють  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч. обі́цювавши
Дієприкм. пас. мин. ч. обі́цяний
Безособова форма обі́цяно

о-бі́-цю-ва-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -обіц-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. те ж саме, що обіцяти. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Догоряла святочна ватра, а в серці звучали ще слова провідника, що обіцював вір­ність ідеї. Джерело — http://vydavnytstvo.plastscouting.org/yunak/arkhiv/1978_5.pdf.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]