Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		одкутюва́в	одкутю́ю	—
Ти		одкутюва́в одкутюва́ла	одкутю́єш	одкутю́й
Він Вона Воно		одкутюва́в одкутюва́ла одкутюва́ло	одкутю́є	—
Ми		одкутюва́ли	одкутю́єм(о)	одкутю́ймо
Ви		одкутюва́ли		одкутю́йте
Вони		одкутюва́ли	одкутю́ють	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. мин. ч.	одкутюва́вши
Дієприкм. пас. мин. ч.	одкутьо́ваний
Безособова форма	одкутьо́вано

од-ку-тю-ва́-ти

Префікс: од-; корінь: -кут-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Одкутювали, одсвяткували й одводохрещилися зеленонивці й почали готуватися до спільного з колгоспним активом засідання 20 січня Остап Вишня

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів