подиктувати

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я подиктува́в подикту́ю  —
Ти подиктува́в
подиктува́ла
подикту́єш подикту́й
Він
Вона
Воно
подиктува́в
подиктува́ла
подиктува́ло
подикту́є  —
Ми подиктува́ли подикту́єм(о) подикту́ймо
Ви подиктува́ли подикту́йте
Вони подиктува́ли подикту́ють  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч. подиктува́вши
Дієприкм. пас. мин. ч. подикто́ваний
Безособова форма подикто́вано

по-дик-ту-ва́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікс: по-; корінь: -дикт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. вчинити дію, виражену дієсловом диктувати; провести деякий час, здійснюючи таку дію. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Ноги тільки виконують те, що їм згадані інстанції подикту­ють. Джерело — http://ukrweekly.com/archive/pdf1/1955/The_Ukrainian_Weekly_1955-19.pdf.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]