помигонути

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		помигону́в	помигону́	—
Ти		помигону́в помигону́ла	помигоне́ш	помигони́
Він Вона Воно		помигону́в помигону́ла помигону́ло	помигоне́	—
Ми		помигону́ли	помигоне́м (, -емо́)	помигонім(о)
Ви		помигону́ли		помигоні́ть
Вони		помигону́ли	помигону́ть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	—
Безособова форма	—

помигонути (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3b.

Префікс: по-; корінь: -мигону-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [pɔmeɦoˈnute]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Пiонери зирнули на руки диригента-партiйця, м’якi, як балабушки, але вiн помигонув грiзним знаком – знов кричати Барка

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• vlp.com.ua/files/_фрагмент.pdf