поодинокий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	поодино́кий	поодино́ке	поодино́ка	поодино́кі
Р.	поодино́кого	поодино́кого	поодино́кої	поодино́ких
Д.	поодино́кому	поодино́кому	поодино́кій	поодино́ким
З. (іст./неіст.)	поодино́кого поодино́кий	поодино́ке	поодино́ку	поодино́ких поодино́кі
О.	поодино́ким	поодино́ким	поодино́кою	поодино́кими
М.	поодино́кому поодино́кім	поодино́кому поодино́кім	поодино́кій	поодино́ких

по-о-ди-но́-ки·й

Прикметник, прикметникове відмінювання 1a.

Префікс: по-; корінь: -один-; суфікс: -ок; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [pɔ̝ɔ̝dɪ̞ˈnɔkɪi̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Похідне утворення від одинокий, див.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: поодинокий