претензійно
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
пре-тен-зі́й-но
Прислівник, означальний, образу або способу дії; незмінний.
Корінь: -претензій-; суфікс: -н; закінчення: -о.
Вимова[ред.]
- МФА: [pretenʲˈzʲii̯nɔ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- із претензіями. ◆ Чоловіка звали гарно і претензійно, як на її смак, – Вадимом.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від прете́нзія, прете́нсія Куз, претенде́нт, претензі́йний, претенсі́йний Куз, претендува́ти, претенту́вати «претендувати» Мед; — рос. прете́нзия, білор. прэтэ́нзія, пол. pretensja, чеськ. pretense, словац. pretenzia, в.-луж. pretensija, болг. претенция, мак. претензија, сербохорв. прете̏нзијa, словен. pretenzíja; — через польське посередництво запозичено із середньолатинської мови; lam. praetēnsiō «претензія» зводиться до лат. praetendo «витягую, тримаю перед собою; наводжу як аргумент, виправдовуюся», утвореного за допомогою префікса лат. prae- «перед-» від лат. tendo «тягну», пов'язаного з teneo «тримаю, досягаю» і спорідненого з санскр. tanṓti «тягне, натягує», гр. τείνω «тягну», psl. teneto «тенето», укр. тенето. — СІС2 678; Фасмер III 361; Черных II 66; Kopaliński 782; Ноłub— Lyer 393; Walde—Hofm. II 662—664. — Див. ще преа́мбула, тене́то.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |