прикандичити

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		приканди́чив	приканди́чу	—
Ти		приканди́чив приканди́чила	приканди́чиш	приканди́ч
Він Вона Воно		приканди́чив приканди́чила приканди́чило	приканди́чить	—
Ми		приканди́чили	приканди́чим(о)	приканди́ч
Ви		приканди́чили		приканди́чте
Вони		приканди́чили	приканди́чать	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.	приканди́чивши
Дієприкм. пас. мин. ч.	приканди́чений
Безособова форма	—

прикандичити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.

Префікс: при-; корінь: -кандич-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [prekɐnˈdɪt͡ʃete]

Семантичні властивості

Значення

1. жарг. покалічити або вбити кого-небудь, причавивши, вдаривши і т. ін. ◆ Олеговi вистачило кебети зрозумiти, що зараз я ладна прикандичити його i найкращий вихiд у цiй ситуацiї — забратися геть. О. та В. Є. Авраменки, «Зруйновані зорі», 2007 р.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів