прикандичити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я приканди́чив приканди́чу
Ти приканди́чив
приканди́чила
приканди́чиш приканди́ч
Він
вона
воно
приканди́чив
приканди́чила
приканди́чило
приканди́чить
Ми приканди́чили приканди́чим(о) приканди́чмо
Ви приканди́чили приканди́чите приканди́чте
Вони приканди́чили приканди́чать
Дієприкм.
Дієприкм. пас. приканди́чений
Дієприсл. {{{3}}}ивши
Безособова форма

при-кан-ди́-чи-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a).

Префікс: при-; корінь: -кандич-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

  • МФА: [prekɐnˈdɪt͡ʃete]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. жарг. покалічити або вбити кого-небудь, причавивши, вдаривши і т. ін. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Олеговi вистачило кебети зрозумiти, що зараз я ладна прикандичити його i найкращий вихiд у цiй ситуацiї — забратися геть. О. та В. Є. Авраменки, «Зруйновані зорі», 2007 р.

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]