Українська

	мин.	майб.	наказ.
Я	притлуми́в	притлу́млю	—
Ти	притлуми́в притлуми́ла	притлу́миш	притлуми́
Він вона воно	притлуми́в притлуми́ла притлуми́ло	притлу́мить	—
Ми	притлуми́ли	притлу́мим(о)	притлумі́м(о)
Ви	притлуми́ли	притлу́мите	притлумі́ть
Вони	притлуми́ли	притлу́млять	—
Дієприкм.	притлу́млений
Дієприкм. пас.
Дієприсл.	притлу́мивши
Безособова форма

при-тлу́-ми-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, друга дієвідміна (тип дієвідміни 4a/b).

Префікс: при-; корінь: -тлум-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ У «Смерті Вергілія» Герман Брох пише про поета, який «повкручував персня на пальці своєї правиці… щоб погамувати тугу рук… щоб змусити їх притлумити свій страх, тугою змучений страх селянина, яким вже повік не кидати зерно… які, однак, навчені торкатись того, чого не можливо торкнутись…»

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів