пропудити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	пропу́дю	пропу́див	{{{3}}}жу	—
Ти	пропу́диш	пропу́див пропу́дила	пропу́диш	пропу́дь
Він Вона Воно	пропу́дить	пропу́див пропу́дила пропу́дило	пропу́дить	—
Ми	пропу́дим (пропу́димо)	пропу́дили	пропу́дим(о)	пропу́дьм(о)
Ви	пропу́дите	пропу́дили		пропу́дьте
Вони	пропу́дять	пропу́дили	пропу́дять	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	[[{{{3}}}ежний]]
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	пропу́дивши
Безособова форма	—

пропудити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.

Префікс: про-; корінь: -пуд-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [prɔpʊdete]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те ж саме, що прогнати. ◆ «Король Угорський кінця ХІІ с., що син єго панував років зо два в Червоні Русі, доки не пропудили єго геть І. Я. Франко, «с. 514»

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: przepędzić (pl) Російськаru: прогнать (ru)

Джерела

• Романюк Н. В. Функціонування діалектних фразеологізмів з ономастичним компонентом: діахронічний аспект
• Франко І. Я. Галицько-руські народні приповідки. Львів : б.в, 1901–1905. Т. 1. 600 с