сіпнути

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

  мин. майб. наказ.
Я сі́пнув сі́пну
Ти сі́пнув
сі́пнула
сі́пнеш сі́пни
Він
вона
воно
сі́пнув
сі́пнула
сі́пнуло
сі́пне
Ми сі́пнули сі́пнем(о) сі́пнім(о)
Ви сі́пнули сі́пнете сі́пніть
Вони сі́пнули сі́пнуть
Дієприкм.
Дієприкм. пас.
Дієприсл. сі́пнувши
Безособова форма

сіп-ну́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 3a). Відповідне дієслово недоконаного виду — сі́пати.

Корінь: -сіп-; суфікс: -ну; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. однократне до сіпати [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Серед хати стояли свекруха й невістка і сіпали кожна до себе мотовило І. С. Нечуй-Левицький ◆ Його сіпають за плисовий френч товариші, але він на них не зважає Шиян ◆ Валя знов ніби не чула його слів, тільки ледве помітно сіпнула плечем, щоб одмахнутись від Андрія Коп. ◆ Коломієць нишком сіпонув його за фалду й посадовив на стілець Смолич
  2. різким рухом зрушити з місця. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]