теперішній

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. тепе́рішній тепе́рішня тепе́рішнє тепе́рішні
Р. тепе́рішнього тепе́рішньої тепе́рішнього тепе́рішніх
Д. тепе́рішньому тепе́рішній тепе́рішньому тепе́рішнім
З. тепе́рішнього
тепе́рішній
тепе́рішню тепе́рішнє тепе́рішніх
тепе́рішні
О. тепе́рішнім тепе́рішньою тепе́рішнім тепе́рішніми
М. тепе́рішнім
тепе́рішньому
тепе́рішній тепе́рішнім
тепе́рішньому
тепе́рішніх

те-пе-ріш-ній

Прикметник, відмінювання 2a.

Корінь: -тепер-; суфікси: -іш-н-; закінчення: -ій

Вимова[ред.]

УФ: [теипе́р’ішн’іий]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Який є, існує, відбувається зараз, у момент мовлення; нинішній. ◆ Повна перемога теперішньої революції [1905 р.] буде кінцем демократичного перевороту і початком рішучої боротьби за соціалістичний переворот. Ленін, 11, 1970, 113. ◆ Троє завели річ про теперішнє життя трудне. Панас Мирний, I, 1949, 336. ◆ Про ярмарок гомоніли. А Огиря саме цікавили ціни теперішні на воли (Андрій Головко, II, 1957, 65. ◆ При теперішній системі контроль за якістю будівництва здійснює безліч різних організацій. Радянська Україна, 27 VIII 1959, 2.
    // Здійснюваний, виконуваний тепер, зараз. ◆ Не знаю, коли настане той час, щоб я міг змінити свою теперішню працю на більш відповідну і продукційну [продуктивну]. Михайло Коцюбинський, III, 1956, 283. ◆ Саме життя вже навчило і Лялю, і її товаришів цінувати людину не лише за минулі її заслуги, а, головним чином, за її теперішні дії, що вона робить і як поводиться в оточенні ворогів. Олесь Гончар, IV, 1960, 92.
    Теперішній часдив. теперішній час.
  2. Який живе тепер, у сучасний мовцеві період. ◆ Старий пан, як і теперішній, був маркотний [маркітний] дуже і дражливий. Марко Вовчок, VI, 1956, 336. ◆ Вона, пригадуючи свої молоді літа усудила теперішню молодіж. Панас Мирний, IV, 1955, 145. ◆ Він спочатку в присмерку ніяк не міг второпати, з ким це старий Юхрим так ганить теперішню молодь. Михайло Стельмах, I, 1962, 337.
  3. у знач. ім. теперішнє, -нього, с. Те, що є, існує, відбувається тепер, у сучасний мовцеві період. ◆ Теперішнє, що колесить кругом його [юнацтва], таке непривітне, таке темне, безрадісне!.. Панас Мирний, I, 1954, 347. ◆ Шкода за минулим, річ відома, Та й теперішнє колись мине… Максим Рильський, III, 1961, 317.
    // чиє. Життя певної країни, народу, людини в момент мовлення або в період життя мовця. ◆ У світле ми йдемо Майбутнє. У нас теперішнє могутнє! Павло Тичина, II, 1957, 282. ◆ Хлопці тепер майже не вилазили з сідел: на спарені їхні пікети лягла відповідальність за цілий край, з його теперішнім і майбутнім. Олесь Гончар, II, 1959, 72.

Синоніми[ред.]

  1. сучасний
  2. нинішній, сьогочасний, сьогоднішній; новий, новітній; сьогоденний (поет.); сьогорічний; новочасний (поет.); поточний (рік)
  3. модерний

Антоніми[ред.]

  1. минулий
  2. майбутній

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від тепер суфіксально творений прикметник.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]