Українська

Після слів, що закінчуються на голосний, уживають відміни вбгати.

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		убга́в	убга́ю	—
Ти		убга́в убга́ла	убга́єш	убга́й
Він Вона Воно		убга́в убга́ла убга́ло	убга́є	—
Ми		убга́ли	убга́єм(о)	убга́ймо
Ви		убга́ли		убга́йте
Вони		убга́ли	убга́ють	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	убга́ний
Дієприсл. мин. ч.
Безособова форма	убга́но

у-бга́-ти

Префікс: у-; корінь: -бг-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

з силою втиснути, запхнути в тісне місце. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]}◆ Зевес, свою уздрівши неню, убгав ввесь оселедець в жменю. І. Котляревський, «Енеїда» ◆ У нього худоби — у карбованців сот дев'ять не вбгать.
1. з труднощами поміщати що-небудь у місце обмеженого розміру (про написане). ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ немає прикладів застосування.
розм. те ж саме, що з'їсти. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Він готовий і все в рота вбгати. ◆ Усе вбгав, що в мисці було.

Найтісніша спорідненість

Від ??

з силою втиснути, запхнути в тісне місце

з труднощами поміщати що-небудь у місце обмеженого розміру

з'їсти