Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	увере́дю	увере́див	{{{3}}}жу	—
Ти	увере́диш	увере́див увере́дила	увере́диш	увере́дь
Він Вона Воно	увере́дить	увере́див увере́дила увере́дило	увере́дить	—
Ми	увере́дим (увере́димо)	увере́дили	увере́дим(о)	увере́дьм(о)
Ви	увере́дите	увере́дили		увере́дьте
Вони	увере́дять	увере́дили	увере́дять	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	[[{{{3}}}жений]]
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	увере́дивши
Безособова форма	—

увередити (не зазначено розбиття на склади)

Префікс: у-; корінь: -веред-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

розм., рідк. пошкодити, надірвати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
торкнути (рану, нарив і т. ін.), завдавши болю. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

пошкодити, надірвати

торкнути