увірнути

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		увірну́в	увірну́	—
Ти		увірну́в увірну́ла	увірне́ш	увірни́
Він Вона Воно		увірну́в увірну́ла увірну́ло	увірне́	—
Ми		увірну́ли	увірне́м (, -емо́)	увірнім(о)
Ви		увірну́ли		увірні́ть
Вони		увірну́ли	увірну́ть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	—
Безособова форма	—

увірнути (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3b.

Корінь: -увірну-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [ʊu̯ʲirˈnute] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. зах. потонути. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: увірнути