увічливий
Українська
[ред.]Після слів, що закінчуються на голосний, уживають відміни ввічливий.
Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відм. | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
| Н. | уві́чливий | уві́чливе | уві́члива | уві́чливі |
| Р. | уві́чливого | уві́чливого | уві́чливої | уві́чливих |
| Д. | уві́чливому | уві́чливому | уві́чливій | уві́чливим |
| З. (іст./неіст.) | уві́чливого (іcт.) уві́чливий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}} |
уві́чливе | уві́чливу | уві́чливих (іст.) уві́чливі (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}} |
| О. | уві́чливим | уві́чливим | уві́чливою | уві́чливими |
| М. | уві́чливім уві́чливому |
уві́чливім уві́чливому |
уві́чливій | уві́чливих |
у-ві́ч-ли-вий
Прикметник, відмінювання 1a.
Префікс: у-; корінь: -віч-; суфікс: -лив; закінчення: -ий.
Вимова
[ред.]- МФА: [ʊˈu̯ʲit͡ʃleu̯ei̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- який додержує звичаїв пристойності, виявляє уважність, люб'язність; чемний ◆ Моя дитина ввічлива, звичайна, як бува в народі.
- у якому проявляно уважність, люб'язність ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
[ред.]- чемний
- —
Антоніми
[ред.]- —
- —
Гіпероніми
[ред.]- —
- —
Гіпоніми
[ред.]- —
- —
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
[ред.]Від укр. воко; увічливий первісно значило той, хто дивиться в вічі.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |
| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Б. Грінченко. «Словарь української мови».