увічливий
Українська[ред.]
Після слів, що закінчуються на голосний, уживають відміни ввічливий.
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | уві́чливий | уві́члива | уві́чливе | уві́чливі |
| Р. | уві́чливого | уві́чливої | уві́чливого | уві́чливих |
| Д. | уві́чливому | уві́чливій | уві́чливому | уві́чливим |
| З. | уві́чливого (іcт.) уві́чливий (неіст.) |
уві́чливу | уві́чливе | уві́чливих (іст.) уві́чливі (неіст.) |
| О. | уві́чливим | уві́чливою | уві́чливим | уві́чливими |
| М. | уві́чливім уві́чливому |
уві́чливій | уві́чливім уві́чливому |
уві́чливих |
у-ві́ч-ли-вий
Прикметник, відмінювання 1a.
Префікс: у-; корінь: -віч-; суфікс: -лив; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: [ʊˈu̯ʲit͡ʃleu̯ei̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який додержує звичаїв пристойності, виявляє уважність, люб'язність; чемний ◆ Моя дитина ввічлива, звичайна, як бува в народі.
- у якому проявляно уважність, люб'язність ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- чемний
- —
Антоніми[ред.]
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від укр. воко; увічливий первісно значило той, хто дивиться в вічі.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Б. Грінченко. «Словарь української мови».