цмокнути

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	цмо́кну	цмо́кнув цмо́кнула	цмо́кну	—
Ти	цмо́кнеш	цмо́кнув цмо́кнула	цмо́кнеш	цмо́кни
Він Вона Воно	цмо́кне	цмо́кнув цмо́кнула цмо́кнуло	цмо́кне	—
Ми	цмо́кнем	цмо́кнули	цмо́кнем(о)	цмо́кнім(о)
Ви	цмо́кнете	цмо́кнули		цмо́кніть
Вони	цмо́кнуть	цмо́кнули	цмо́кнуть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма	—

цмокнути (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 3a.

Корінь: -цмок-; суфікси: -н-у; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [ˈt͡smɔknʊte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. док., перех. і неперех. однокр. до цмокати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: цмокнути