Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	цю́кну	цю́кнув цю́кнула	цю́кну	—
Ти	цю́кнеш	цю́кнув цю́кнула	цю́кнеш	цю́кни
Він Вона Воно	цю́кне	цю́кнув цю́кнула цю́кнуло	цю́кне	—
Ми	цю́кнем	цю́кнули	цю́кнем(о)	цю́кнім(о)
Ви	цю́кнете	цю́кнули		цю́кніть
Вони	цю́кнуть	цю́кнули	цю́кнуть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма	—

цюкнути (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -цюк-; суфікси: -н -у; дієслівне закінчення: -ти.

док., перех. і неперех. однокр. до цюкати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
перех. і без додатка, розм. ударити кого-небудь чимсь. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
1. початися несподівано і з великою силою (про мороз). ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. перен. завдати удару кому-небудь. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

цюкати

ударити кого-небудь чимсь

початися несподівано і з великою силою

завдати удару кому-небудь